Марі Ланг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марі Ланг
нім. Marie Lang
Ім'я при народженнінім. Marie Katharina Auguste Friederike Wisgrill
Народилася8 березня 1858(1858-03-08)[1][2][3]
Відень, Австрійська імперія[2]
Померла14 жовтня 1934(1934-10-14)[1][2][3] (76 років)
Альтмюнстерd, Гмунден, Верхня Австрія, Австрія[2]
Країна Австрія[2]
Діяльністьгосподиня літературного салону, письменниця, активістка за права жінок, редакторка
Галузьжіноче виборче право і settlement movementd
Роки активностіз 1880
ПартіяСоціал-демократична партія Австрії
РодичіГайнц фон Ферстер і Ulrich Försterd
У шлюбі зEdmund Langd
Діти (4)Heinz Langd, Erwin Langd і Lilith Langd
Марі Ланг (близько 1875)

Марі Ланг (* 8 березня 1858 р. у Відні ; † 14 жовтня 1934 р. в Альтмюнстері, Верхня Австрія ; уроджена Марі Вісгрілл) була австрійським теософом і активістом за права жінок.

Життя і робота

[ред. | ред. код]

Марі Вісгрілл народилася як дочка майстра-столяра Карла Вісгрілла та актриси Емілі Шольц (Гоф-Бургтеатр), племінниця Венцеля Шольца.

Зросла в сім'ї середнього класу, її першим чоловіком був Теодор Кехерт (1859—1937), член родини ювелірів А. Е. Кехерта. У результаті шлюбу народився син Еріх Кехерт (1882—1949). Після розлучення вона вийшла заміж за адвоката Едмунда Ланга (1860—1918). Від цього шлюбу народились Хайнц Ланг (1885—1904), художник Ервін Ланг (1886—1962) та Ліліт Ланг (1891—1952), яка згодом стане матір'ю Хайнца фон Ферстера.

Завдяки Розі Майредер та Огюсту Фікерту вона вступила в контакт із жіночим рухом наприкінці 1880-х, до якого вона була залучена і, завдяки своїй здатності говорити та енергійному поведінці, незабаром опинилася на керівній посаді. 28 січня 1893 року вона стала співзасновницею Генеральної австрійської асоціації жінок. Разом з Майредер та Фікертом вона працювала з 1899 по 1903 р. редактором журналу «Документи жінок».

Познайомившись з поселеннями Пасмора Едвардса, заснованими Джоном Пасмором Едвардсом (1823—1911) у Лондоні в 1898 році, вона, спираючись на Ельзу Федерн (1873—1946), яка очолювала асоціацію десятки років[4], 8 лютого 1901 р. під час установчого засідання[5] у Відні запропонувала заснувати «Поселення» (Фольксхайм)[6][Anm. 1]. 15 жовтня 1901 р. за сприяння Карла Реннера у Відні, будинку за адресою Оттакрінг, Фрідріха-Кайзера-Гассе 51, було відкрито перше Віденське поселення[7].

Після того, як її син Хайнц застрелився у 1904 році, вона відмовилася від допомоги дітям, мабуть, із заявою: «Як я повинна радити іншим матерям, як я не могла доглядіти»[8]. Ланг виступала за декретну відпустку та права позашлюбних дітей. Вона виступила проти регулювання проституції та боролася за скасування безшлюбності серед вчителів.

Ланг та її чоловік належали до центру освіченого та ліберального кола, в якому зустрічалось соціально та художньо зацікавлене суспільство Відня. Вона була членом Віденської ложі Теософського товариства, заснованої Фрідріхом Екштейном, в якій вона спілкувалася, зокрема, з Францем Хартманом, Гуго Вольфом та молодим Рудольфом Штайнером[9].

2016 рік був у 21 Віденському окрузі Флоридсдорф Роком імені Марії-Ланг-Вег[10].

Література

[ред. | ред. код]
  • Lang, Marie, Schriftst(ellerin). In: Herrmann A. L. Degener (Hrsg.): Wer ist's? Zeitgenossenlexikon. IV. Ausgabe, vollkommen neu bearbeitet und wesentlich erweitert. Degener, Leipzig 1908, S. 793—794 (archive.org).
  • Marie Lang. Gedenkblatt des Settlement für seine Mitglieder und Freunde. Verlag Settlement, Wien 1935.
  • Fichna: Lang Marie. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 4, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1969, S. 443 f. (Direktlinks auf S. 443, S. 444).
  • Elisabeth Malleier: Das Ottakringer Settlement. Zur Geschichte eines frühen internationalen Sozialprojekts. Verband Wiener Volksbildung/Edition Volkshochschule, Wien 2005, ISBN 3-900799-64-4 (Inhaltsverzeichnis online [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.] PDF; 76 kB).

Вебпосилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в FemBio database
  2. а б в г д е WeChangEd
  3. а б в Frauen in Bewegung 1848–1938Österreichische Nationalbibliothek, 2006.
  4. Else Federn (1873—1946). In: Rosita Anna Ernst: Die Familie Federn im Wandel der Zeit. Eine biographische und werksgeschichtliche Analyse einer psychoanalytisch orientierten Familie. Unter besonderer Berücksichtigung des Lebens und Werks von Ernst Federn. Grin, Norderstedt 2002, ISBN 978-3-640-24767-7, S. 32 f. (Zugleich: Diplomarbeit. Universität Klagenfurt, Klagenfurt 2002; Марі Ланг на «Google Books»).
  5. In: Dokumente der Frauen. Band IV, Nr. 4/1901, 15. Februar 1901, S. 707—708 (Online bei ALO).
  6. Statuten des Vereines «Settlement» (Volksheim). Selbstverlag, Wien 1910 (Volltext online[недоступне посилання]).
    Jahresbericht des Vereines «Settlement» für das Jahr 1906. Selbstverlag, Wien 1907 (Volltext online[недоступне посилання]).
  7. Nr. 44/1901 (VI. Jahrgang)
  8. Suchen Sie sich einen einfach reichen Mann. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 9 квітня 2021.
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 9 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Зауваження

[ред. | ред. код]
  1. У лекції від 21 березня 1901 року, а також у попередньому нарисі, Ельзе Федерн назвала рух не Поселеннями Пасмора Едвардса, а ініціативами Соціальне поселення . Едвард Денісон (1840—1870), Арнольд Тойнбі (1852—1883) та Самуель Август Барнетт (1844—1913).: . Джерело: Dokumente der Frauen. Band V, Nr. 1/1901, 1. April 1901, S. 31 f. (Online bei ALO) sowie Else Federn: . In: Dokumente der Frauen. Band IV, Nr. 19/1901, 1. Jänner 1901, S. 596—605. (Online bei AL.

    Метою об'єднання Поселення (Фольксгайм) було створити англійський та американський інститут соціального поселення в Австрії. — Джерело: Dokumente der Frauen. Band IV, Nr. 4/1901, 15. Februar 1901, S. 708 (Online bei ALO).